МИХАЙЛО КРАВЧУК - ГЕНІАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МАТЕМАТИК

Михайло Пилипович Кравчук (1892—1942) — найвидатніший український математик ХХ століття, всесвітньовідомий вчений, педагог, громадський діяч, академік Всеукраїнської академії наук. Земний шлях видатного математика пройшов від Волині до Колими. Народився Михайло Пилипович Кравчук 27 вересня 1892 року в селі Човниці Ківерцівського повіту на Волині в сім’ї землеміра. Батько його, Пилип Йосипович Кравчук, син селянина-шевця, закінчив Петровсько — Розумовську академію в Москві.

Мати, Фредеріка, полька за походженням, була освіченою жінкою, вільно володіла кількома іноземними мовами — польською, французькою, німецькою, грала на фортепіано. В родині було четверо дітей: Костянтин, Вікторія, Михайло та Єва.
Після закінчення з золотою медаллю гімназії в місті Луцьку в 1910 році Михайло Кравчук вступає на математичне відділення фізико-математичного факультету Університету Святого Володимира в Києві. Видатні професори В. П. Єрмаков (1845—1922), Д. О. Граве (1863—1939), Г. В. Пфейффер (1872—1946), Б. Я. Букреєв (1859—1962) були першими вчителями студента Михайла Кравчука в університеті. Творча атмосфера наукових семінарів з теорії груп, теорії еліптичних функцій під керівництвом професора Д. О. Граве сприяла розвитку математичних здібностей талановитого юнака, пробуджувала в нього інтерес до нового, впливала на вибір напрямів перших наукових пошуків та досліджень.

Вже у студентські роки Михайло Кравчук опублікував перше самостійне дослідження з теорії комутативних матриць, яке було надруковано в 1914 році в «Записках Харківського математичного товариства». У цій роботі узагальнюється відома теорема німецького математика Шура про верхню границю числа лінійно незалежних матриць n-го порядку переставної групи, причому вказуються типи матриць, відповідних зазначеному узагальненню.
По закінченню університету в 1914 році за клопотанням професорів Д. Граве та Б. Букреєва М. Кравчук був залишений при університеті для підготовки до професорського звання.
У зв’язку з евакуацією університету на Схід через наближення військових дій та закриття університетської бібліотеки, М. П. Кравчук змушений був на зиму 1915—1916 років переселитися в інше університетське місто. Взимку 1915 року Михайло Кравчук приїхав до Москви, де познайомився з багатьма провідними математиками, відвідував наукові семінари, зокрема, семінар з теорії функцій професора Д. Ф. Єгорова, прослухав цикли лекцій професорів М. М. Лузіна, Б. К. Млодзеєвського та інших.
Повернувшись до Києва й успішно склавши магістерські іспити, Михайло Пилипович прочитав 5 вересня 1917 р. свою першу так звану випробну лекцію з предмету чистої математики «Про функції, що справджують теорему додавання», а згодом, і першу лекцію з теорії множин і здобув звання приват-доцента. З того часу почалася напружена титанічна робота М. П. Кравчука, присвячена розвитку української освіти. Він викладає математичні дисципліни в Українському народному університеті, політехнічному, архітектурному, ветеринарно-зоотехнічному та сільськогосподарському інститутах. У цей період М. П. Кравчук публікує свій курс лекцій з геометрії та перший переклад українською мовою відомого підручника з геометрії Кисельова, разом з академіком Федором Калиновичем укладає тритомник українського математичного словника.
У важкі роки громадянської війни М. П. Кравчук виїздить з молодою дружиною Есфірою Йосиповною (1894—1957), з якою він одружися в 1918 році, в село Саварку Богуславського району. Там Михайло Пилипович працює з 1919 по 1921 рік директором школи та вчителем математики. Новий вчитель докорінно змінює методи навчання, пробуджує у школярів інтерес до науки, до самостійної творчості. Одним з його учнів у цій школі був Архип Люлька. В майбутньому Архип Михайлович Люлька (1908—1984) — всесвітньовідомий вчений, академік, генеральний конструктор авіаційних двигунів, творець перших у світі турбокомпресорного і турбореактивного двигунів.

Математичні інтереси вченого розширюються, його праці відзначаються оригінальністю ідей, нестандартністю підходів до математичних проблем. У вересні 1928 року Михайло Пилипович вирушає на Міжнародний математичний конгрес в Італію (м. Болонья). Дорогою виступає на засіданні Математичного товариства в Парижі. На конгресі молодий український професор встановлює дружні стосунки з відомими вченими Франції, Італії, Німеччини: Ж. Адамаром, Р. Курантом, Ф. Трікомі, Т. Леві-Чівіта, Д. Гільбертом та іншими.